-
1 overthrow
1) поразка; повалення (влади, уряду тощо); повалення, скинення ( з трону тощо)- overthrown•- overthrow an action
- overthrow by force
- overthrow of a government
- overthrow of monarchy
- overthrow of the regime -
2 overturn
1) повалення (влади, уряду тощо); повалення, скинення ( з трону тощо); переворот2) повалити (владу, уряд тощо); усувати ( від влади); скасовувати; спростовувати; оголошувати неконституційним ( про закон); підривати, знищувати, порушувати•- overturn a ban
- overturn a conviction
- overturn a decision
- overturn a government
- overturn a law
- overturn a legal tradition
- overturn a regime
- overturn a ruling
- overturn a settlement
- overturn a verdict
- overturn an order
- overturn by a coup
- overturn death penalty statute
- overturn death sentence
- overturn legislation
- overturn on appeal
- overturn restrictions
- overturn the Constitution
- overturn the jury's award -
3 depose
повалити (владу, уряд, монарха тощо), скидати ( з трону тощо); свідчити письмово, давати письмове свідчення під присягою; допитувати ( свідка) під присягою; усувати (в т. ч. від влади та з посади); вносити завдаток, надавати забезпечення- deposed- depose from office
- depose in a coup
- depose in a coup d'etat
- depose the government -
4 deposition
усунення, повалення, скинення ( з трону тощо); знаття свідчень під присягою; письмові свідчення ( під присягою); свідчення, прилучене до матеріалів справи; заява, прилучена до матеріалів справи; здавання на зберігання; зняття з посади; доказ, прилучений до матеріалів справи; депонування ( грошей)- deposition in evidence
- deposition of testimony -
5 half-pace
n1) площадка між двома прогонами сходів2) узвишшя (для трону, вівтаря тощо)* * *n2) підвищення (для трону, вівтаря)3) вiйcьк. півкрок (зміна кроку на марші, під час бігу) -
6 abdication
складання повноважень, відмова від посади ( або права); зречення (трону, влади тощо)abdication of parliamentary immunity — = abdication of parliamentary privilege відмова від парламентської недоторканності
- abdication of postabdication of parliamentary privilege — = abdication of parliamentary immunity
- abdication of right
- abdication of throne -
7 abdication
n1) зречення (трону, посади тощо)2) відмовляння (від чогось)3) складання повноважень; відмова від посади* * *n1) зречення ( від пре- столу); відмова (від права, претензії)2) складання повноважень; відмова від посади -
8 abdication
[ˌæbdɪ'keɪʃ(ə)n]nвідмо́влення, зре́чення (трону, сану, посади тощо); відмо́ва від поса́ди; скла́дення повнова́жень
См. также в других словарях:
наслідний — а, е. Стос. до наслідника, спадкоємця престолу, імперії, трону тощо. Наслідний принц … Український тлумачний словник
